Олександр Петрович Довженко (1894–1956) — український письменник та кінорежисер. Зняв фільми «Звенигора» (1928), «Земля (фільм)» (1930). Написав автобіографічну повість «Зачарована Десна» (1956). [English] [Русский]
цитат Олександра Довженка
Сучасне — завжди на дорозі з минулого в майбутнє.
— Олександр Довженко
Сама доброчинність стає пороком, коли застосовують її помилково.
— Олександр Довженко
Прославитись ми можемо тільки смертю.
— Олександр Довженко
Прощаю всіх, хто заподіяв мені зло. Не хочу носити в душі зла.
— Олександр Довженко
Письменник, коли він щось пише, повинен почувати себе вповні на висоті найвищого політичного діяча, а не учня чи прикажчика.
— Олександр Довженко
Погубила нас нещаслива наша географія і невдала наша історія.
— Олександр Довженко
Ми гребли з усіх сил під мудрим керівництвом нашого батька. Було нам жарко од труда і весело. Батько сидів з веслом на кормі — веселий і дужий. Він почував себе спасителем потопаючих, героєм-мореплавателем, Васко да Гамою. І хоч життя послало йому калюжу замість океану, душа в нього була океанська. І саме тому, що душі в нього вистачило б на цілий океан, Васко да Гама часом не витримував цієї диспропорції й топив свої кораблі в шинку.
— Олександр Довженко
Мистецькі твори треба складати в пам’ять мертвих і в ім’я ненароджених.
— Олександр Довженко
Навчіть поважати, шанувати й любити людську особистість, виховайте у молодих повагу до старших, хоча б до батьків, і кладовища самі прикрасяться.
— Олександр Довженко
Найстрашнішим під час відступу був плач жінок. Коли я згадую зараз відступ, я бачу довгі-довгі дороги, і численні села, і околиці, і скрізь жіночий невимовний плач. Плакала Україна.
— Олександр Довженко
Народився 1894 року, про що жалію й досі. Треба було народитися 1904 року. Був-би тепер аж на десять років молодший.
— Олександр Довженко
Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.
— Олександр Довженко
Нацiональний епос — втiлення iсторичної пам’ятi народу.
— Олександр Довженко
Не пролив ти крові ворога в грізну лиху годину, проллєш батькову і братову проллєш!
— Олександр Довженко
Народ не хотітиме чтива про війну побутово-описового. Народу треба його зсередини, в його стражданнях, в його сумнівах, в його боротьбі, оновленні, і показати йому шлях і перспективи. Народ треба возвеличити, й заспокоїти, і виховувати в добрі, бо зла випало на його долю стільки на одне покоління, що вистачило б і на десять колін.
— Олександр Довженко
О трибуно! Скільки дурнів сходило з тебе переможцями.
— Олександр Довженко
Одержавши крила, людина придбала якості не ангела, а сатани.
— Олександр Довженко
Наш народ нагадує мені тютюн. Його весь час пасинкують. У нього велике, дебеле листя, а цвіту де-не-де.
— Олександр Довженко
Така наша доля нещаслива, така нещаслива земля наша. Плаче дівчина, плаче сестра, плаче дружина, плачуть діти.
— Олександр Довженко
Тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу і поталу на всіх зборищах. Все, що було злого, недоброго, мстивого, все топтало й поганило мене. Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди й зла.
— Олександр Довженко
Тільки сміхом можна беззлобно знищити зло.
— Олександр Довженко
Там, де виховують рятуватись, не перемагають.
— Олександр Довженко
Таким чином, або треба переходити всьому культурному процесу зверху до низу на українську мову, або бути послідовним і кінчати українську літературу і не ставити письменників у жахливе, незавидне, складне становище, яке не має собі подібного, мабуть, у всьому світі, в жодного народу, що поважає себе, і уряду, що поважає свій народ.
— Олександр Довженко
Таке ось каліцтво: голова з вищою освітою, серце з нижчою, а шлунок темний і потребує много харчу і напоїв.
— Олександр Довженко
Людська душа — це чаша для горя. Коли чаша повна, скільки не лий уже, більше не вміститься.
— Олександр Довженко
Лише сильним дано право на безсмертя…
— Олександр Довженко
Людина повинна завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком.
— Олександр Довженко
У всіх моїх фільмах є розлука. Герої прощаються, поспішаючи кудись далеко, вперед, в інше життя — невідоме, але принадне, краще. Вони прощаються поквапливо і недбало і, відірвавшись, не оглядаються. Це — моя мати. Народжена для пісень, вона проплакала все життя, проводжаючи назавжди.
— Олександр Довженко
У вашій любові до життя… я бачу звичайнісінький страх смерті.
— Олександр Довженко
Чому всі правителі так ненавидять всіх, хто проти війни принципово? Тому, що всі вони раби атавістичних інерцій. Попробуйте сказати голосно проти війни — і зразу суд за аморальність. Отже, війна моральна.
— Олександр Довженко