Вислови Володимира Винниченка, Ольги Кобилянської, Пантелеймона Куліша, Олександра Довженка, Василя Захарченка, Панаса Мирного, Григорія Сковороди, Касіяна Саковича, Миколи Гоголя, Івана Франка та інших.
цитат видатних українців
Все минає, але любов після всього остається.
Архітектура — теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.
Два коти в одному мішку не помиряться…
Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться.
— Пантелеймон Куліш
Веселість — це здоров’я гармонійної душі. Душа, вражена якимсь пороком, не може бути весела.
— Григорій Сковорода
Бути щасливим — це значить пізнати, знайти самого себе.
— Григорій Сковорода
Без бажання все важке, навіть найлегше.
— Григорій Сковорода
Сучасне — завжди на дорозі з минулого в майбутнє.
— Олександр Довженко
Сама доброчинність стає пороком, коли застосовують її помилково.
— Олександр Довженко
Прославитись ми можемо тільки смертю.
— Олександр Довженко
Прощаю всіх, хто заподіяв мені зло. Не хочу носити в душі зла.
— Олександр Довженко
Письменник, коли він щось пише, повинен почувати себе вповні на висоті найвищого політичного діяча, а не учня чи прикажчика.
— Олександр Довженко
Погубила нас нещаслива наша географія і невдала наша історія.
— Олександр Довженко
Ми гребли з усіх сил під мудрим керівництвом нашого батька. Було нам жарко од труда і весело. Батько сидів з веслом на кормі — веселий і дужий. Він почував себе спасителем потопаючих, героєм-мореплавателем, Васко да Гамою. І хоч життя послало йому калюжу замість океану, душа в нього була океанська. І саме тому, що душі в нього вистачило б на цілий океан, Васко да Гама часом не витримував цієї диспропорції й топив свої кораблі в шинку.
— Олександр Довженко
Мистецькі твори треба складати в пам’ять мертвих і в ім’я ненароджених.
— Олександр Довженко
Навчіть поважати, шанувати й любити людську особистість, виховайте у молодих повагу до старших, хоча б до батьків, і кладовища самі прикрасяться.
— Олександр Довженко
Найстрашнішим під час відступу був плач жінок. Коли я згадую зараз відступ, я бачу довгі-довгі дороги, і численні села, і околиці, і скрізь жіночий невимовний плач. Плакала Україна.
— Олександр Довженко
Народився 1894 року, про що жалію й досі. Треба було народитися 1904 року. Був-би тепер аж на десять років молодший.
— Олександр Довженко
Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.
— Олександр Довженко
Нацiональний епос — втiлення iсторичної пам’ятi народу.
— Олександр Довженко
Не пролив ти крові ворога в грізну лиху годину, проллєш батькову і братову проллєш!
— Олександр Довженко
Народ не хотітиме чтива про війну побутово-описового. Народу треба його зсередини, в його стражданнях, в його сумнівах, в його боротьбі, оновленні, і показати йому шлях і перспективи. Народ треба возвеличити, й заспокоїти, і виховувати в добрі, бо зла випало на його долю стільки на одне покоління, що вистачило б і на десять колін.
— Олександр Довженко
О трибуно! Скільки дурнів сходило з тебе переможцями.
— Олександр Довженко
Одержавши крила, людина придбала якості не ангела, а сатани.
— Олександр Довженко
Наш народ нагадує мені тютюн. Його весь час пасинкують. У нього велике, дебеле листя, а цвіту де-не-де.
— Олександр Довженко
Така наша доля нещаслива, така нещаслива земля наша. Плаче дівчина, плаче сестра, плаче дружина, плачуть діти.
— Олександр Довженко
Тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу і поталу на всіх зборищах. Все, що було злого, недоброго, мстивого, все топтало й поганило мене. Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди й зла.
— Олександр Довженко
Тільки сміхом можна беззлобно знищити зло.
— Олександр Довженко
Там, де виховують рятуватись, не перемагають.
— Олександр Довженко
Таким чином, або треба переходити всьому культурному процесу зверху до низу на українську мову, або бути послідовним і кінчати українську літературу і не ставити письменників у жахливе, незавидне, складне становище, яке не має собі подібного, мабуть, у всьому світі, в жодного народу, що поважає себе, і уряду, що поважає свій народ.
— Олександр Довженко